Ірландія – країна казкової природа, гномів та фей, привітних стариганів, що все дозвілля проводять за кухлем «Гіннесса» та яскравих танців під колоритну народну музику. Саме вони, різносторонні і незвичні, прославили землю кельтів на увесь світ. Врешті-решт, відбивати шалений ритм під Irish Washerwoman сподобалося і іншим любителям танців з усіх куточків Європи та Америки. Наразі айріш степ все більше популяризується і в Україні прикладом чого є гурток ірландського танцю «Nightingale» Центру дитячої та юнацької творчості.

Клуб існує вже 4 роки, у ньому займається 30 обдарованих дітей віком від 5 до 16 років.  Вони поділяються на старшу і молодшу групи. За цей час «Nightingale» вже встиг досягти висот у своїй справі. Останнім конкурсом, підкореним талановитими черкасцями, був IV Відкритий Міжнародний Чемпіонат з ірландського танцю «Kiev Open Feis», де брали участь «кельти» з України, Білорусі, Казахстану та Росії

Керівник гуртка, Павленко Валентина Юріївна, розповідає, що захоплення степом почалося легко і несподівано, через любов до тієї славетної колоритної музики та простого бажання:

-         Чому Ви вибрали саме ірландські танці, а не, наприклад, бальні чи народні?

-         Музика, фантастична музика. Її неможливо ігнорувати, вона близька мені. Українські народні танці, звісно, гарні, але у ірландських відчувається польот. Вони, наче танці фей, це інша культура. Більшості людей відомо про степ, хоча ми займаємося і так званими м'якими танцями.

-         А Ви самі були в Ірландії?

-         Ні, лише в Шотландії, хоча наші Карпати не поступаються їй красою. Але через два роки все ж поїду у Ірландію, буду складати там іспити.

-         Розкажіть, будь ласка, а чого ви вже досягли у цій незвичній сфері діяльності?

-         «Nightingale» - єдина студія такого напрямку у Черкаській області і ми змогли добитися того, що стали самі собі рекламою. Про гурток дізнаються з інтернету, бачать виступи на різноманітних концертах і, якщо зацікавлюються, приходять займатися. Окрім того, ми їздимо на різні чемпіонати, наприклад, W.I.D.A. (World Irish Dancing Association), де члени журі – лише ірландці. Поки останнім конкурсом, де ми брали участь, був  «Kiev Open Feis». Там ми вибороли достатньо багато призових місць: Ілля Зарубін, 13 років, 6 золотих медалей, Олена Ляпкало, 11 років, 3 золота та золотий кубок чемпіонату, Анна Заболотна, 14 років, 1 золото, 1 срібло, 2 бронзи, срібний кубок чемпіонату. 

Ілля Зарубін займається степом 3 роки, щорічно виграє різноманітні змагання і не збирається зупинятися на досягнутому:

-         Як ти дізнався про ірландські танці і, взагалі, чому вирішив ними займатися?

-         Я подивився відео з танцюристом Майклом Флетлі, шоу «Україна має талант» і подумав: «Це круто!». Знайшов інформацію про «Nightingale» і вирішив сходити на одне заняття. Мені сподобалося і я почав займатися. Хоча, в певний час хотілося кинути цю справу, але батьки переконали, що немає сенсу зупинятися після усього пройденого шляху. Хоча, на самих заняттях мені подобається 50 на 50.

-         А що, все ж, тебе захоплює у цій справі найбільше?

-         Я маю можливість знайомитися з новими людьми. Наприклад, я сам їздив на майстер-класи у Харків, Київ, Одесу. На одному з них я зустрів свого кумира – Нікіту Черноморда.

-     Чи мрієш ти пов’ язати життя з айріш степом?

-     Ні, я мрію бути лікарем або філософом-математиком. Але ірландські танці залишаться моїм хобі.

Світ втрачає свою загадковість і романтизм. Електронні гаджети замінили газети, цифрові фотографії портрети від вуличних художників, а соціальні мережі розкішні вечірки і світські зустрічі. Але, мабуть, багатьом хотілося б хоч один раз відчути себе героєм роману Фіцджеральда і мати справжню переписку у паперових листах. Але, на жаль, не кожен згодиться на такий спосіб спілкування, та й де можна знайти цікавого невербального друга?

На щастя, для мрійників нашого міста  нещодавно у Черкасах розпочалася некомерційна акція «Пошта Че», що допоможе їм досягнути бажаного.

Двоє студентів, Микола та Настасья, дали змогу кожному бажаючому відчути себе справжнім англійцем початку 20 сторіччя  і розпочати переписку із зовсім незнайомою людиною. Для цього варто лиш заповнити анкету (https://docs.google.com/forms/d/1ddA8Ftiqh1OBhOuRkFB7BGtKO1R5vkx70757HeEnel8/viewform) і дочекатися відповіді. Ідея внести романтики у життя черкащан з’явилася ще давно, коли Анастасія знайшла старі листи своїх батьків, але реалізувати її вдалося лише нещодавно, 2 тижні тому. Не дивлячись на це, до акції долучилися вже більше 130 осіб, а деякі листи вже потрапили до рук своїх адресатів.

Родзинка проекту у тому, що учасники до останнього не знають, з ким вестимуть переписку. Пара вибирається  за допомогою рандому, але можна внести і свої побажання. Поки що, акція проводиться лише в Черкасах, але організатори планують розширювати свою діяльність.

Перший Месник. Друга війна

 Сучасному юному поколінню важко уявити своє життя без комп’ютерних пристроїв. А й справді, у нинішню еру розвинутих технологій вони ледь не з пелюшок освоюють сенсорні планшети, а учні молодших класів проводять години у всесвітній павутині. Але ж так було не завжди.

У далекі 30-ті роки 20-го сторіччя, коли ще телебачення було недоступним, а про комп’ютери лише фантазували, дітям було нічим зайнятися у позашкільний час. Грати на вулиці набридало, читати книги  не хотілося, але альтернативи ніякої не було. І ось, у 1934 році, у Нью-Йорку, вона з’являється - комікс. Першою і, спочатку, найбільшою компанією, що спеціалізувалася на цьому типі мистецтва, була студія Detective Comics, або, скорочено, DC. Саме вона вигадала таких відомих супергероїв, як: Супермен, Бетмен, Аквамен, Зелений Ліхтар та Флеш. Але, уже за п’ять років після її створення, у фірми з’явився сильний конкурент - Marvel. Месники, Фантастична Четвірка, Люди Х, Людина-павук - усі персонажі цих відомих франшиз - дітища вищезгаданого бренду. Але, мабуть, одним із найпрославленіших супергероїв, створених компанією, є Капітан Америка. Мало хто знає, що цей відомий нереальний месник правосуддя був вигаданий ще у 1941 році письменником Джо Саймоном та художником Джеком Кірбі, але популярний він і до сьогодні. Важко й повірити, але, за підрахунками, 210 мільйонів копій коміксів про відчайдушного Капітана було продано у 75 країнах світу, він з’являвся у 15 мультфільмах та 11 кінострічках, остання з них, "Перший Месник. Друга війна", лише нещодавно стартувала в українському прокаті і саме про неї я б і хотіла розповісти.

Картина є сиквелом фільму "Перший месник" 2011 року і 9 стрічкою, відзнятою корпорацією Marvel. Вона приємно дивує досконалими спецефектами і доволі презентабельною акторською грою.  Як і у більшості супергеройських бойовиків, сценарій простий, але, все ж, інтригує сюжетними зворотами:

Капітан Америка (Кріс Еванс) знов бореться з могутнім злом - на цей раз з сильним терористичним угрупуванням, що намагається знищити організацію Щ.И.Т., на яку і працює головний герой. У цій важкій місії йому допомагає колега по команді Месники,  Наташа Романофф (Скарлетт Йохансон), російська шпигунка-кіллер та голова Щ.И.Т.а, Нік Ф’юрі (Семюель Л. Джексон). Разом строката компанія розкриває темні таємниці, що, як виявилося, десятиліттями ставили під загрозу життя мільйонів людей.

Загалом, фільм вийшов непоганий,з достойною комп’ютерною графікою і добрими жартами, хоч і з доволі очікуваною кінцівкою. То ж, "Перший месник" - це одна з тих легких історій, що допомагають відволіктися від сірої буденності, щоденних клопотів і дають можливість розслабитися, що є іноді необхідними у останні декілька місяців.

Посткроссінг — міжнародний проект, створений для того, аби кожен зареєстрований учасник  отримував  поштові листівки з усього світу.  Впродовж 2014 року  посткросінг стрімко розвинувся в Україні. Вже більше 25 тисяч українців стали користувачами сайту. За даними ресурсу postcrossing.com Україна  8 в рейтингу з 220 держав, що беруть участь в обміні листівками. Щодня, близько 300 листів потрапляють до поштових скриньок завдяки посткроссінгу. Беруть участь у обміні листівками і черкащани. Ми поспілкувалися з Катериною Пух, яка вже кілька років займається цією справою:

Звідки ти дізналась про postcrossing?

-         Це було 2 роки тому, я прийшла до подруги додому та побачила в неї на столі багато красивих листівок з Європи. Я запитала, звідки вони, та відповіла, що все це завдяки посткроссінгу. Саме тоді я теж вирішила стати посткроссером і надсилати листівки своїм новим друзям за кордон.

До яких держав тобі подобається писати листи?

-         Звісно, я надсилаю листівки до всіх країн світу. Проте за 2 роки, я помітила, що найприємніші та найтовариські люди живуть у Європі. Я часто отримую великі листи з розповідями про їх життя та справи. Не знаю чому, але прості і не цікаві листівки надходять до мене з Росії. Мабуть, недолюблюють вони нас.

Зараз продовжуєш надсилати листи?

-         Зараз мої позиції в посткроссінгу послабли.  Адже я цього року вступила до коледжу,  і тому в мене  немає багато часу для цієї справи. Хоча кожну суботу я розпочинаю з походу до Поштамту. Я купую там листівки, марки та конверти. Вже вдома  захожу на сайт та отримаю нові адреси для відправки. Ознайомлююсь з інформацією про людину та пишу їй листа. Я кидаю конверти до поштової скриньки і  чекаю повідомлення на свою електронну пошту, наприклад, «Вітаємо! Ваш лист прибув до Ірландії». Це вже моя звичка, посткроссінг на вихідних – традиція.

Чи отримувала ти якісь подарунки?

-         Так, переважно зі східних країн, я отримаю в конверті пакетики чаю. Іноді, малюнки дітей чи інших учасників проекту.

Скільки поштових карток ти вже отримала?

-         У моїй колекції вже більше 250 листівок. Усі я зберігаю в окремих папках. Кожна картка в окремому файлі. Доволі часто мене просять подарувати хоча б одну листівку. Я звісно  не жадібна, але  не можу це зробити. Кожен лист – це почуття людини, її настрій, душа, який вона втілила в життя завдяки листівці та кульковій ручці.

Що ти можеш порадити новачку в посткроссінгу?

-         По-перше, вивчати іноземні мови. Вдосконалюйте англійську, саме ця мова допоможе вам легко користуватись сайтом та спілкуватися з людьми. По-друге, не бійтесь ставити питання, особливо в поштовому відділенні про процес відправки листа закордон .  Адже важливо, аби ваш лист дійшов і не загубився по дорозі. Також не забувайте про код листівки. Кожен лист має свій індивідуальний ID. Він надасться вам при запиті адреси. Його потрібно написати на листівці, аби одержувач зміг зареєструвати картку на сайті, сповістивши про її прибуття.

Коротко про роботу сайту:

1. Отримуєте адресу через сайт
2. Відправляєте за цією адресою листа
3. Очікуєте отримання листівки
4. Реєструєте отриману поштову картку в системі

Детальну інформацію про реєстрацію на сайті та його роботу ви дізнаєтесь за посиланням - www.postcrossing.com/about/UA