Нещодавно в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників у рамках поетичного «Віршня-2014» та з нагоди 200-річчя від Дня народження Тараса Шевченка відбулася творча зустріч учасників  літературної студії «Дебют» із педагогами, які працюють із обдарованою молоддю, а деякі роблять перші кроки в написанні власних творів. Захід був організований для того, аби вчителі поспілкувалися з юними поетами, прозаїками, дізналися про секрети їхнього натхнення, успіхи молодих поетів із перших уст, щоб надалі залучити до творчих пошуків своїх учнів.

Цього разу в гості і справді завітали «дебютанти», які відвідують літературну студію порівняно нещодавно, та роблять свої перші, проте досить вдалі кроки в літературному житті. Це – Юлія Даценко, Валерія Карбушева та Микола Максьома. Для того, щоб учителі мали змогу краще познайомитися з вихованцями студії, юні письменники повинні були написати невеличку вільну розповідь про своє життя у віршованій чи прозовій формі.

Поки учасники готувалися, керівниця студії, член НСПУ Оксана Галаєва, прочитала аудиторії власні поетичні рядки:

Загубився у лісі сонцем спалений спокій,

Зоресяйно зомліли простір миті і час…

Осінь скрикує півнем – лунко падають кроки,

У долонях застигли сиві крики образ.

Справжнім випробуванням «таланту пера» для творчої молоді стало завдання, за умовами якого потрібно було уявити себе на безлюдному острові, а потім під впливом власних емоцій і відчуттів за п’ять  хвилин написати прозовий або поетичний твір. Адже навіть за короткий час справжній митець може втілити найголовніше, а все інше – це вже доопрацювання. Вихованці гідно виконали це завдання і представили свої доробки вчителям. Зокрема, Юлія Даценко за визначений час написала вірш «Одна на острові…», Микола Максьома зміг створити «Острів диво-надій під ногами…», а наймолодша учасниця Валерія Карбушева порадувала вдячну аудиторію філософською прозою про самотній острів, на берег якого ніколи не ступала нога людини.

Після прочитання щойно створених творів Оксана Галаєва відзначила, що сучасний письменник-початківець обов’язково має вдосконалювати свої знання української мови та працювати над поповненням власного словникового запасу. До того ж зауважила, що навіть звичайний, на перший погляд, вірш можна прочитати так, щоб він вразив слухачів, головне – мати чітку дикцію та читати емоційно.

Пані Оксана зазначила, що «немає межі досконалості», саме тому молоді митці повинні постійно працювати над творами, покращувати їх, аби творчість гарно сприймалася, а образи були оригінальними, «свіжими», тобто набутими через власний досвід і мистецькі пошуки.

Потому учасники перейшли до тісного діалогу з учителями. Вони щиро відповідали на запитання, бо відчули розуміння та підтримку з боку старших «колег по перу». По закінченню спілкування вихованці літературної студії «Дебют» визначили три найцікавіших, на їхню думку, запитання, за які вчителі отримали колективні збірники із символічною назвою «Незабаром…». Головною нагородою за активну участь у творчому обговоренні стала поетична збірка Оксани Галаєвої «Ієрогліфи тиші».

Насамкінець учителі подякували за тепле спілкування та побажали майбутнім митцям натхнення й позитивних емоцій у житті, а головне – невпинного руху до творчих вершин!

Іван Царевич і Сірий Вовк 2

Ще за часів Радянського Союзу, Росія на увесь світ славилася своїми шедеврами мультиплікації. А й справді, чи б змогли ви зараз уявити своє дитинство без завзятого Вовка з «Ну, постривай!», переживань за маленьку Герду із «Снігової Королеви», без легендарних пісень з «Бременських музикантів»? Мабуть, ще точно не одне покоління буде захоплюватися цими героями і намагитися бути схожими на них. Але, на щастя, талановиті мультиплікатори з недалекого закордону і зараз здатні порадувати глядачів своїми новими, цікавими роботами.

У 2004 році студія анімаційного кіно «Мельница» прогриміла неочікуваною прем’єрою – мультфільмом «Альоша Попович і Тугарин Змій».

Ідея зняти фольклорну казку потрапила до рук засновника студії, Сергія Сельянова, зовсім випадково. У 2003 році до редакції надійшов лист від дніпропетровського студента, який вклав у конверт і замальовку сценарію про пригоди руського богатиря на новий лад. Режисеру ця ідея припала до душі і невдовзі робота над проектом закипіла. За рік стрічка була представлена глядачу, але, на жаль, прогоріла, не окупивши свій бюджет у 2, 4 млн. $. Та компанія вирішила знов спробувати долю і у 2006 році презентувала 2 частину саги – «Добриня Микитич і Змій Горинич», але і цей експеримент не вдався. І лише у 2007 році 3 частина, «Ілля Муромець і Соловей-Розбійник», отримала касові збори приблизно в 10 млн. $, виправдавши свій бюджет в 3, 5 млн. $. Завзятість «Мельницы» дала своє і наступні частини, «Три богатирі і Шамаханська цариця» (2010), «Три богатирі на далеких берегах» (2012), набагато перевершили не досить успішні 1 і 2. Зараз художники працюють над 6 мультфільмом, «Три богатирі і Юлій Цезар».

Прославившись цими проектами, анімаційна компанія вирішила створити іншу лінію фольклорних мультфільмів. Картина «Іван Царевич і Сірий Вовк», що вийшла у 2011 році, стала лідером російського прокату, розповідала про пригоди простого хлопця Івана (Нікіта Єфремов) та Сірого Вовка (Артур Смольченко), що повинні були знайти те - не знаю-що і принести його Цареві Тридев’ятого королівства (Іван Охлобистін), аби отримати дозвіл одружитися на його дочці Василині (Тетяна Буніна).

Легка для сприйняття історія сподобалася пострадянському глядачу і тому автори не забарилися з 2 частиною, яка саме зараз транслюється у всіх кінотеатрах країни.

У 2 частині на молодят чекають нові пригоди: царівну викрадає чаклун Чорномор, усе зло якого знаходиться у магічній бороді.

Тож, мультфільм вийшов добрим та веселим, хоча я і не є прихильником подібного кіно. «Іван Царевич і Сірий Вовк 2» є типово сімейним, завдяки своєму гарному гумору і харизматичним персонажам, хоча  я  , особисто, ще раз не переглянула б стрічку.

«Хоббіт. Пустка Смога» - повернення у казку Середзем’я

У далекому 2006 році на весь світ відгриміла остання частина відомої кінотрилогії «Володар перснів», знятої за одноіменним циклом книг професора Джона Толкієна. Тоді кожен третій підліток носив на шиї славнозвісний Перстень влади, забирав афіші з кінотеатрів, аби герої середзем’я прикрашали стіни і його кімнати, вчив квенью і синдарин - мови, якими спілкувалися ельфи у епічній сазі. Здавалося, ті далекі часи пригод разом з мужніми хоббітами давно минули. Та, на щастя, виявилося, що це ще був не кінець знаменитої легенди.

У 2012 році Пітер Джексон, режисер трьох попередніх кінокартин, уразив фанатів казкової історії приголомшливою прем’єрою – у прокат вийшла перша стрічка нової серії під назвою «Хоббіт.Неочікувана подорож». На цей раз майстер своєї справи переніс на блакитні екрани повість, що передувала подіям «Володаря перснів», про дядька головного героя Фродо. Грунтована на одноіменній книжці професора Толкієна, стрічка розповідала про те, як одного разу до поважного хоббіта Білбо Беггінса (Мартін Фріман) завітав чарівник, уже відомий нам за першою франшизою, на ім’я Гендальф (Іен Маккелен) і запросив жителя Торби- на- Кручі піти разом з ним і екстравагантною компанією з 13 гномів на чолі з їхнім королем, Торіном Дубощитом ( Річард Армітедж), визволяти їхній рідний край, Еребор, що лежав під Самотньою горою і був захоплений велетенським драконом Смогом (Бенедикт Камбербетч). Після недовгих вагань, Білбо погоджується і строкатий гурт відправляється у путь. На їхньому шляху вставали орки, гобліни, троллі і саме у той час Беггінс і знайшов у печері Голлума (Енді Серкіс), якого ми вже також бачили у попередній легенді, Перстень влади, навколо якого точилися криваві війни.

Касові збори кіноісторії склали більш ніж мільярд долларів, тож уже в цьому році вийшла друга частина - під назвою «Хоббіт. Пустка Смога». Відвідавши довгоочікувану прем’єру, я отримала багато задоволення і гарного настрою. Особливо вражала краса вигаданих країн Середзем’я, створених завдяки первозданній природі Нової Зеландії і майстерності комп’ютерних графіків, дивувала індивідуальність і детальність костюмів персонажів і, звичайно ж, страшний і дуже правдоподібний дракон, над яким працювали десятки людей протягом трьох років. «Пустка Смога» розповідає про продовження мандрівки заради повернення гном’ячого королівства нащадками Дуріна. Цього разу герої завітають до будинку перевертня Беорна (Мікаель Перебрандт), у царство ельфів Лихоллісся, де володарював гордовитий і загадковий Трандуіл (Лі Пейс). Вони познайомляться з лісовим королевичем Леголасом (Орландо Блум), якого ми вже бачили у попередній трилогії, з чарівною рудою ельфійкою Тауріель (Еванжелін Ліллі) та відважним лучником Бардом ( Люк Еванс).

Загалом, фільм вийшов дуже жвавим і цікавим, хоч і не зовсім відповідає основоположній історії.

Тож, якщо ви – поціновувач фантастичного кіно, то цей фільм вас вразить не лише гарно продуманим сюжетом, а й достойною грою акторів та довершеною комп’ютерною графікою!

Ми звикли бачити трикутник і квадрат у геометрії, і не надавати цим фігурам особливого значення. Проте психологи завдяки цим простим фігурам можуть розповісти багато цікавого про людину, якій досить лише зробити вибір на користь однієї з фігур. 
Зі сторони психології трикутник символізує лідерство. Люди, які оберуть трикутник – енергійні та сильні. Вони мислять лівими півкулями, а тому здатні глибоко і швидко аналізувати ситуацію. Це дуже впевнені у собі люди. Потреба постійно мати рацію та керувати справами, вирішувати не тільки за себе, але і за інших - робить їх особистістю , яка постійно змагається та конкурує з іншими. Такі люди майже не визнають свої помилки. Вони бачать тільки те, що хочуть бачити. Також вони не люблять змінювати рішення та дуже часто бувають категоричними. 
Вони швидко та успішно вчаться (вбирають корисну інформацію, як губка). Головна негативна якість таких людей – вони великі егоїсти. На шляху досягнення своєї мети вони не виявляють особливої старанності. Вони змушують все і всіх обертатися навколо себе.
Що ж до людей, які обирають квадрати – це невтомні трудівники. Працьовитість, старанність, потреба доводити справу до кінця та завзятість – ось основні якості таких людей. Витривалість та терпіння робить їх висококласними спеціалістами у своїй галузі. Цьому сприяє невичерпна потреба в інформації. Всі відомості, які вони знають, розкладені по поличках. Людина, яка обрала квадрат, найімовірніше, відноситься до тих, хто мислить лівими півкулями, до тих, хто обробляє інформацію послідовно. Вони швидше обчислюють результат ніж здогадуються про нього. Вони надзвичайно уважні до деталей, подробиць, люблять порядок. Їх ідеал – розплановане та передбачене життя. Вони постійно «впорядковують» речі і організовують людей навколо себе. Надмірна пристрасть до деталей та потреба в уточнюючій інформації для прийняття рішень позбавляє їх оперативності. Крім цього, раціональність та емоційна сухість заважають встановлювати контакти. 
Тому я вирішила провести опитування: «Кого більше: лідерів чи трудівників?» Спочатку більшість опитуваних обирали квадрат, але потім рахунок зрівнявся і нарешті з'ясувалось, що перевага на боці трикутника, хоча різниця виявилась несуттєвою. Тож більшість респондентів виявилась лідерами, які приносять у наше життя гостроту.
Ви також можете провести таке опитування і серед своїх родичів, колег та друзів та з їхнього вибору дізнатися більше про їх характер.  А ще можете поставити це запитання і собі та подивитись чи справедливі ці твердження про звичайні геометричні фігури.