Нині у вік сучасних технологій  прогрес дійшов і до книжок. На зміну друкованим виданням приходять електронні. Для когось друкована продукція  стала сайтом в інтернеті, а хтось полюбляє  перегортати її сторінки.. Тож журналісти інтернет-видання «Ш.О.К» вирішили дізнатися, які ж  книжки: електронні чи друковані обирають вихованці ЦДЮТ та їхні батьки?

Тамара, 13 років

Я обираю звичайні книжки, тому що я звикла до друкованих сторінок.

Олена, 27 років

 Звичайно, друковані книжки, тому що я вважаю себе старомодною людиною. Я не надаю перевагу сучасним новинкам техніки.

 Андрій, 25 років

Обираю друковані, адже від електронних псується зір. Очі починають втомлюватися. Та й взагалі, я не можу довго читати з екрану пристрою.

 Людмила, 16  років

 Звісно, друкована. Адже, по-перше, це звичка. По-друге, коли ти тримаєш у руках книгу,ти її відчуваєш: запах сторінки книги. До того ж вона передає краще емоції від сприйняття прочитаного.

 Наталія Володимирівна, 40 років 

Електронну, бо вона портативна , легка і  її можна всюди брати з собою. В одному маленькому пристрої можна помісти велику кількість книжок.

 Тамара Іванівна, 60 років

 Обираю друковану, бо коли ти бачиш перед собою звичайну книжку, то отримуєш надзвичайні відчуття, а електронна книга – суха, ніяка.

Олег, 36 років

Я працюю водієм, тому у мене не вистачає часу читати ні звичай, ні електронні, тож я обираю аудіокнигу. Тому що мені зручно під час  роботи слухати книжку, на яку у повсякденному житті не вистачає часу.

 Женя, 14 років

 Мені приємно читати друковані книжки, тому що я так краще відчуваю переживання героїв, описаних у ній.

"Фарби мої, фарби, щастя мені з вами, бо ж ви стали на папері яскравими рядами..." - могла б переробити на свій лад знамениті слова Тараса Шевченка, кервіник гуртка "Яскраві барви" в Черкаському Центрі дитячої та юнацької творчості, Булаженко Наталя Володимирівна. Поспілкувавшись з нею, я відчинила віконце у різнобарвний світ художників.
"Гурток працює уже чотири роки!" - захоплено розповідала мені Наталя Володимирівна. Незважаючи на досить юний вік та певну конкуренцію в закладі, гурток користується популярністю. Історія створення "Яскравих барв" найзвичайніша - учитель приватної школи, Наталя Володимирівна, забажала передавати свої навички дітям, але вирізнятися серед інших студій і гуртків цього напрямку.
Ви запитаєте: "Чим же вирізняється цей гурток серед інших?" ВІдповідь проста - напрямком у мистецтві. Навряд чи ще знайдеш у нашому місті гурток або студію, що навчає петриківському розпису. Щоправда, останнім часом гуртківці опановують і живопис.
Теми для робіт надзвичайно різні, тому важко визначитися з улюбленою. "Усі учні знаходять своє в кожній з тем", - поділилася зі мною Наталя Володимирівна. В основному усі теми приурочені до свят.
"Навчати дітей зовсім не важко! Головне - це бажання", - говорила кервник гуртка. Саме тому вихованці "Яскравих барв" постійно беруть участь у незліченній кількості конкурсів та виставок. Щоправда, працювати учням на гуртку досить незручно, адже їх досить багато, а приміщення надто тісне. Але це нікого не зупиняє, а навпаки - навіть надає певного шарму роботі художника.
Працювати в гуртку досить цікаво. Іноді для вихованців проходять захоплюючі майстер-класи з професійними живописцями, котрі діляться з юними колегами життєвим досвідом та секретами роботи. 
Поспілкувавшись із вихованцями, я зрозуміла, що у них різні смаки, різні плани на майбутнє, але всіх їх об'єднує бажання малювати. 

П’ятикласник Марат завжди мріяв навчитися грати в шахи. І ось нарешті йому трапилась нагода, разом з дівчатами з гуртка «Юні кореспонденти» завітати до шахового клубу «Біла тура», що у Центрі дитячої та юнацької творчості м. Черкас. Там він зміг поспілкуватися з молодими спортсменами та їхнім тренером – Мициком Юрієм Миколайовичем. Вихованці гуртка радо зустріли майбутніх журналістів та охоче відповіли на декілька запитань.

Цікаво, що більшість дітей прийшли до гуртка за власним бажанням, але семирічного Сашка на це захоплення наштовхнув дідусь. Хлопчик займається всього декілька тижнів і вже досягнув значних успіхів.

А ось Юрій Миколайович розповів нам, як любить працювати з дітьми і, що пишається багатьма своїми вихованцями. До речі, керівник гуртка сам почав грати в шахи у 7-му класі. Дещо він розповів і з історії шахового клубу, що був створена у середині 90-х, а сам Юрій Миколайович тренує юних шахістів уже вісім років. За цей час його учні показали безліч відмінних та добрих результатів на різноманітних турнірах та матчах.

Гра в шахи - дуже корисна для дітей. Такі заняття розвивають логічне мислення, тренують пам’ять і витривалість, вчать прораховувати свої дії та долати труднощі.
Юрій Миколайович завжди каже: «Цікаво працювати з тими, хто хоче займатись». Якщо це саме про тебе, можеш бігти записуватись у шаховий клуб «Біла тура», що у Центрі дитячої та юнацької творчості». 

Учитель! Він відіграє дуже важливу роль у житті людини. Адже часом, саме від нього залежить не тільки рівень освіченості учня, але і його ставлення до життя. Вчителі – це ті, хто проводить зі своїми учнями більшу частину свого  часу протягом навчального року. І звичайно  було б несправедливо, якби у них не було б свого свята. День вчителя , напевно, для представників цієї професії цей день є одним із  найсвітліших та найважливіших.
У 1966 році 5 жовтня в Парижі проходила Спеціальна міжурядова конференція про статус вчителів. Міжнародна організація праці та представники ЮНЕСКО, в результаті її проведення був підписаний документ  «Рекомендації, що стосуються статусу вчителів»
Професія вчителя  під собою має на увазі, постійну зайнятість, самовдосконалення, витримку і терпіння, і, звичайно ж, величезне серце, готове вмістити всіх своїх колишніх, нинішніх і майбутніх учнів. Величезне їм спасибі за їхню нелегку і таку потрібну працю, без якої нікому не обійтися. Зі святом, дорогі вчителі! Здоров'я, щастя Вам і вдячних учнів.

Це свято надихнуло мене на спілкування з моєю вчителькою - світової літератури та російської мови Ільченко Іриною Борисівною.
- Скільки років Ви викладаєте?
- Вже майже 30 років.
- Чому ви вирішили бути саме вчителем?
- Так життя склалося.
- Вам подобається викладати?
- Так.
- Чому?
- Тому що мені подобається навчати дітей, бачити, як вони розвиваються розумнішають, та, згодом,  закінчують школу.