Газета «Ш.О.К.» - оригінальна дуже,
Тож прочитай її скоріше, друже!
Не пошкодуєш, ти повір,
Читають і малі й дорослі до сих пір,
У ній свіженькі є новини,
І це цікаво для кожної дитини,
Всі прагнуть, щоб вона у них була,
Адже газета в нас така одна,
Оригінальна, класна і шкільна,
Усіх захоплює вона,
Тож, друже, порадій,
Про «Ш.О.К.»-газету ти помрій,
І не втрачай надії,
Здійсняються всі мрії,
З нею в нас усе виходить,
Аж з розуму вона нас зводить,
Скоріш відкрий ти «Ш.О.К.»-газету,
Пізнаєш з нею всю планету!

Про ваших дідуся та бабусю можуть написати в газеті

Розповісти про своїх дідуся та бабусю закликають школярів громадська організація «Рідне місто Черкаси» та її голова Сергій Отрешко. У рамках акції «Ви – наша совість і гордість Черкас» юних черкащан запрошують написати про трудовий шлях бабусі чи дідуся – де вони працювали і що зробили для свого міста. Адже кожен з них, безперечно, доклав чимало зусиль, аби Черкаси розбудувалися і стали сучасним обласним центром. Хтось працював на будівництві чи на заводі, хтось лікував людей, хтось присвятив життя навчанню дітей у школі. І кожен заслуговує на те, аби саме його називали гордістю Черкас.

Тому всі охочі можуть написати про своїх близьких і навіть про самотніх сусідів, у яких немає дітей та онуків, але вони заслуговують на повагу і подяку за свою працю,  і надіслати свої розповіді на адресу: «Рідне місто Черкаси», м. Черкаси, вул. Кірова, 55, оф.42. Тел. для довідок: 50-57-65.

У листі потрібно вказати координати  автора публікації та героя.

Найкращі історії будуть опубліковані в черкаських газетах, а всі герої отримають подарунки.

Кожної зими до наших осель приходить тепло та затишок. А чи знаєте ви, що саме завдяки людям, які працюють на КП «Черкаситеплокомуненерго»,  ми відчуваємо тепло та комфорт у наших оселях!

Моя бабуся разом з багатьма людьми  довгий час робила все, щоб наше чудове місто Черкаси завжди отримувало найкраще та найякісніше опалення та гарячу воду. Ми повинні пам’ятати таких людей, які кожного дня піклуються про наше життя і роблять усе для розбудови міста Черкаси.

Моя бабуся, Котенко Любов Гаврилівна,  працювала  у  «Черкаситеплокомуненерго»  11 років, зараз вона на пенсії, але була б не проти повернутися до роботи. Бо не дивлячись ні на що, вона любила свою справу. За часи її роботи траплялося багато надзвичайних ситуацій, але працівники підприємства швидко  їх ліквідували,  і жителі міста Черкаси інколи навіть не здогадувалися, що щось трапилося.

Я дуже рада, що моя бабуся брала участь у розбудові міста Черкаси і вважаю, що вона багато зробила для забезпечення комфортного життя всіх черкащан.

Мало хто знає, але у нашому місті живе дуже незвичайна людина. Вона не моя бабуся, але я її люблю і поважаю як рідну. Звати її Остапчук Анна Віталіївна, народилась 29 грудня 1930 року в м. Ленінграді. На початку війни, їй було 11 років.
8 вересня 1941 року розпочалась блокада Ленінграда. Вона тоді навчалась у 3 класі. Голодні діти продовжували ходити до школи, а уроки в школі вели зморені голодом учителі. У 1942 році по «дорозі життя» Анна Віталіївна разом із сім’єю виїхала із Ленінграду в Свердловськ. В травні 1944 року вона потрапила в Черкаси. Черкащани привітно зустріли її.
Після закінчення школи №11 моя бабуся залишилась у ній працювати піонервожатою. Через деякий час, вступивши на заочне відділення педагогічного технікуму, вона стала працювати вчителькою молодших класів у цій же школі. Спілкування з молодшими учнями настільки її захопило, що навіть закінчивши інститут за спеціальністю російська мова та література , Анна Віталіївна залишилась працювати в молодшій школі і пропрацювала там 36 років. Все своє життя вона працювала на благо нашого міста. Всі ці роки вона займалася найблагороднішою професією з усіх – навчала майбутнє покоління і давала їм неоціненний скарб – знання.
Я дуже люблю бувати у неї в гостях. Незважаючи на свій поважний вік, вона дуже жвава та енергійна.
Зараз Анна Віталіївна на пенсії, а також займається активною громадською діяльністю, тому бажаю їй щастя, здоров’я і довгих років життя.