Сьогодні я зробила добру справу…

  Ні… Не перевела бабусю через дорогу, не поступилась  місцем  в автобусі.. Я подарувала людині радість і отримала у відповідь посмішку, найщирішу у світі, яка запалала вогнем і розтопила мою овіяну морозами душу..

  Малювати я любила з дитинства, та тільки недавно знайшла спосіб, як кольором передати настрій та психологію людини. А сьогодні, я зрозуміла яку користь крім розвитку творчої уяви, може принести мені моє хобі. Трішки зусиль, фарб, часу та бажання – і шматочок щастя, у форматі А4 змусив її показати всі 32. І це найменше, що я могла б зробити для дорогої мені подружки.

  Й досі у моїй пам’яті , ніби уповільнена зйомка, прокручується момент, коли краєчки її губ піднімались вгору, створюючи дугу..) Саме цю дугу я використовую більше 20 разів  на день, спілкуючись з друзями в мережі, але такого задоволення від неї отримала вперше. І це було неймовірно!

  Посмішка гріє ніби гарячий чай під час  холодного осіннього дощу.. Скажіть, хіба вам іноді не хочеться просто зробити людині приємно? Навіть незнайомій... Мені так. Я люблю, коли люди посміхаються.) І подарувавши трішечки позитиву, ми неначе додаємо цукру у таке несолодке життя. Як би я хотіла, щоб зморшки у всіх  з’являлись від постійного сміху!

  Як втішно від однієї тільки думки, що хтось посміхається завдяки тобі…

  Всі ми говоримо про те, що світ міг би бути кращим. А що ви зробили для цього? Нічого? Ну тоді.. подаруйте оточуючим свою найтеплішу посмішку. Цього цілком достатньо.

 Люби природу не для себе,

                  Люби для неї

                 М. Рильський

  Прокидаюся. Трохи світла крізь мереживо гілок.

 Ще один день. Засинаю. "Ксюх, пиши!Не спать!"- штовхає сусідка по парті Іра. Відкриваю очі. Гілля дерев і мокре жовте листя. "Що? Доведення? Пишу..."- я. Ще один урок.

 Прокидаюся. Потік  тіл , неначе гірська річка по сходах. Опиняюся на вулиці - ковток свіжого повітря. Іду тротуаром: сплетіння гілок наді мною, між ними - небо. На сьогодні уроки закінчилися.

 Засинаю. Останній погляд на чорні силуети за вікно - дерева. Закінчився день.

 Кажуть, у нас зелене місто: стільки дерев! Вони затуляють мені небо. Вони й будинки. Все ділиться на природнє й антропогенне, але не небо. Воно - ніщо, воно - оптична ілюзія, коли вірити фізиці. А якщо так, то воно - моє творіння: існує лише в моїй уяві, в мені воно стає собою. А дерево може бути й без мене, якщо я закрию очі, то вріжуся в нього! Що ж, у цьому світі лише небо- це я, це те, що я бачу, але його немає.

 Прокидаюся. Насниться ж таке! Ніби небо- це я! Дико якось... Чи є ще у цьому світі щось дике, крім програми 'Wild life', знятої в заповідниках?

 - Доброго ранку, сонечко! - Я тебе не бачу, але вірю, що ти є.

 - Доброго ранку, дерева!-  Де б це я вас не бачила...

Ще один день.Засинаю. Звичайний день. Хоча... ні, сьогодні мені хлопчина подарував квітку, зірвав на клумбі,  для мене. Он вона, стоїть у банці на підвіконні, за нею дерева.

 День  минає за днем.

 Я виросла. Іноді бачу небо з останнього поверху хмарочосів, дерева бачу ще рідше. Я посадила квітку, оту, що мені колись хлопчина подарував. Чомусь зберегла її насіннячко й недавно посадила в горщечок. Ось стоїть біля ліжка, проростає. На клумбах таких уже немає, та і клумб теж немає. Що тепер дарують хлопчаки? З квіткою й поговорити можна: вона жива.

 Суспільство. Прогрес. А люди досі не зрозуміли, що небо - це вони. Небо - те, що над нами? Наді мною хмарочоси, літаки... - це небо? Є ще атмосфера - суміш газів, світло заломлюється в ній і ми бачимо... блакить (останнім часом вона трохи посіріла)! А що таке небо?

 Знову якісь хворі думки, хоча починає здаватися, що в них таки щось є... Я кашляю вже другий місяць, ходила до лікаря, питаю: "Чому?" "Екологія",- і таким тоном, ніби вже сотий раз за день так каже, чи не "ніби"? Накупила пігулок - теж наслідки прогресу, але ефекту мало. Іще лікар радив поїхати на курорт подихати свіжим повітрям. Хоч і не так далеко (3 години літаком), але роботу кидати не хочу. Як без неї?!!! (Не те, що я її дуже люблю, я просто наче робот, запрограмована, як і всі тутешні.)

 Лежу в ліжку вже третій день. Третій рік кашляю. Роботу таки покинула: лікар написав:"Недієздатна"-, мене звільнили. От, приїхала до мами. Дивлюсь у вікно: колись там були дерева. Їх немає, а неба я все одно не бачу: тепер там будинки. Нічого, скоро я буду милуватися небом досхочу! Я буду там.

 Лише одне цікаво. Що буде з небом? Якщо люди перестануть його бачити, воно зникне? Але ж небо- це вони...

OX,  жовтень 2011 року.

Мода виступає засобом соціального маркування, ідентифікації, дистанціювання. Вона являє собою систематичні, організовані, масштабні трансформації зовнішнього й внутрішнього світу особистості. Більша частина сучасної молоді вважає, що краще бути модним, ніж привабливим. Звісно, що поєднувати це реально, але насамперед треба пам’ятати про власну особистість і підбирати стиль, що близький тобі до душі, а не  розчинятися в сучасній моді.

На вулицях нашого міста є безліч модників і модниць, що вдягаються за останніми трендами, але зазвичай вони не привертають увагу суспільства. Однією з причин цього є невдале поєднання модних речей між собою. Зараз є безліч модних речей, так само як  безліч помилок суспільства у виборі одягу та аксесуарів. Ось деякі з них...

Ботильйони

Нині таке взуття можна зустріти чи не в кожному глянцевому журналі. Але чомусь модниці ще до цього часу не навчились довершувати образ. В сьогоднішньому суспільстві можна зустріти дівчину в прямих джинсах, кофтинці спортивного крою, все це досить привабливо, допоки не переведеш погляд на ніжки. Вони прикрашені гламурними ботильйонами на височезних підборах. Або ще «кращий» варіант поєднання: легкий осінній плащик і хутрові ботильйони. «Глянець» стверджує, що вони підкреслюють жіночність, адже високі підбори здатні візуально зробити фігуру стрункішою, але, на жаль, так звані «модниці» не розуміють, що таке взуття підходить лише для світський вечірок, і на них не “чешуть на роботу, неначе палі забивають”. Хоча такий варіант також досить популярний…

Уггі

 Зустрітити таке взуття на вулицях нашого міста не новина. Більшість модниць аргументують свій вибір, тим що ноги втомились від підборів і уггі - це найвдаліше вирішення цієї проблеми. Насправді ж це не так. В Британії був проведений дослід, де дівчата носили уггі протягом всього тижня. Після цього вони скаржились на болі в колінах, стегнах та навіть спині. Хоча дівчата й шаленіють  від нього, чоловіки мають геть протилежну думку: «Ці жахливі австралійські чобітки жінки одягають і в бенкет, і в світ». Неважливо, спекотно на вулиці чи холодно, чисто або брудно – все одно в уггах. До недоліків також належить і те, що вони абсолютно безформенні – не видно красивої лінії ноги.

«Узкачі»

Такі джинси є в гардеробі кожного, незважаючи хлопець це чи дівчина. Безперечним плюсом обтягуючих джинсів вважається їх особливість візуально подовжувати носія, проте носити їх варто за умови худорлявості і невисокого зросту. Але, як показує досвід, усім  байдуже і натягнуті крізь сльози і піт «узкачі» на гладкі стегна – не новина. Також не варто джинси з низькою талією поєднувати з короткою курткою, тому що голий живіт, що м’яко кажучи не відповідає пропорціям 90/60/90, має досить непривабливий вигляд.

Кеди

Цим спортивним взуттям захоплена молодь. Кеди давно вийшли за рамки спортивних залів, і сьогодні дівчину чи молоду жінку можна побачити за стійкою бару, на дискотеці, в лекційному залі. Але все ж треба пам’ятати, що це - спортивне взуття і поєднання його з чорною сукнею виглядає безглуздо. Також досить популярне поєднання: рожевої міні-спідниці та чорних високих кедів з грубою шнурівкою…Коментар до такого навіть складно підібрати, адже власниці цього образу вважають себе екстраординарними і привабливими =). Дарма…

Окуляри Wayfarer

Така модель досить оригінальна, але підходить лише для людей з виразним рисами обличчя. Тому для людини з тонкими губами, вузьким носом та невиразними очима, окуляри Wayfarer «табу», тому що вони закриють півобличчя..  Жаль, що молодь довіряє «глянцю» більше ніж собі. І якщо модниці навіть переконані, що їм вони не пасують, їхній внутрішній голос з істериками волає: «Зніми це!», все одно ці «жертви моди» будуть ходити містом з гордим виразом обличчя, адже журнали сказали: « Модно».

Балетки

Ними задоволені всі, від зірок Голівуду до дівчат із провінції. Вони є зручними, не втомлюють ноги. Ми маємо змогу прочитати безліч статей, про те, що їх одягають навіть на червоні доріжки. Здається, що після такого мозок цих дівчат  відмовляється працювати і вони починають носити їх куди завгодно. Одягаючи одні ті самі балетки на пляж, а потім в лекційну залу, «модниці» проявляють свою недалекість. Ще у 18 столітті, коли вибір взуття не був таким великим, як зараз, пані не дозволяли собі приходити на світську вечірку і на гольфове поле в однаковому взутті, бо це вважалося дурним тоном. То чому ж нині це досить звично!? Їхня практичність спірна, адже балетки матимуть безглуздий вигляд, якщо їх одягти на роботу в поєднанні з діловим костюмом чи ще гірше на ранкову пробіжку з собакою. Вони створені виключно для літа, а не для осені, коли дівчата починають одягати їх на панчохи!

Шапка - вушанка

 Так, така шапка досить тепла, адже її історія починається з Півночі. Та чи доречна вона в нашому місті? Коли вдарили морози, і навіть жертви моди почали вдягатися, ця шапка стала досить актуальною. Але ж фантазії вітчизняних дизайнерів немає меж, щоб збільшити продаж вони вигадали осінню шапку-вушанку. Хіба це не безглуздо? Але все ж модниці будуть вірити цим рожевим міфам про красу. Уявімо лишень...Весняна куртка, легенькі чобітки і цей „витончений” витвір мистецтва...Журнали радять носити їх з яскравими хустинками... Це ніби „всі такі сірі, а я така з яскравою плямою”? Ще одне невдале поєднання...

Легінси

Легінси – щось середнє між вузькими штанами і колготками. Дівчата – в захваті, адже легінси можна комбінувати з будь-яким одягом. А от хлопці – злостяться. “Жінки не бачать себе збоку і одягають легінси навіть тоді, коли їхні фігури - далекі від ідеалу”. Один сміливець висловився : „Дівчина матиме привабливіший вигляд, коли вона одягне цинкове відро на голову, ніж коли вона натягне легінси”. Все ж ці створіннячка дизайнерів досить нормальні, але треба ж пам’ятати, що вони підкреслюють кожен контур жіночого тіла. На українському Тижні моди можна було побачити безліч поєднань легінсів і ще чогось. Але треба все ж таки дотримуватись певного фейс-котролю і не варто одягати їх на роботу під спідниці!

Сорочки в  клітинку

Якщо замислитися, існує не так багато предметів гардероба, які були б і зручними, і красивими одночасно. У тому, що проста картата сорочка комфортна, немає сумнівів: її, як правило, надягають на дачі, в туристичному поході, на прогулянку з собакою. Однак при вмілому підході ця річ може бути також дуже красивою. Геометричний малюнок контрастує з м'якістю рис обличчя. Але блискучі, шовкові, легкі тканини для таких сорочок...зась!!! Хоча такий варіант досить можливий. Причина поєднання їх з предметом гардеробу, що містить яскравий принт або малюнок, досі невідома, але дівчта так хочуть бути екстравагантними і яскравими, що вибирають навіть таке.

Зачіска „пучок”

Вельми оригінально виглядає і така зачіска, як «французький пучок». Вона буде мати актуальний вигляд і в офіційній  ситуації , і на коктейльній вечірці. Недоліків в такій зачісці мало, але все залежить від того, як її зробити. Нині модниці вважають, що чим більше „півнів”, тим „пучок” буде моднішим. Але це не так! В сьогоднішньому світі моди популярний стиль «ретро».  В такому стилі зачіски мають бути гладенькими, без „півнів”! Але якою б не була така зачіска, вона пасуватиме лише для молодих дівчат з правильними рисами обличчя. Також високий „пучок” не варто робити власницям вузького довгого обличчя.

Будь модним, але створюй свій стиль. Обирай те, що пасує тобі, а не моделям з обкладинки.

     Підлітки – мабуть, найнепердбачуваніші та найнеординарніші люди на Землі. З роками вони змінюються, але сенс залишається один - протест. Так як від бунтарських шістдесятих з зародженням субкультури хіппі, квітчастими малюнками на одязі та боготворінням Джона Ленона, так до революційних дев’яностих з панками, порізаними джинсами і хітами гурту «Nirvana» у кожному газетному кіоску і зараз - з неймовірно модними емо, тунелями у вухах та Леді Гагою, пісні якої звучать у навушниках майже кожного підлітка. Тому я хочу розповісти Вам про те як у нас, молоді, змінювалися переконання, стилі та ідеали.
Мабуть, першим акордом у нашій подорожі у минуле стануть бунтарські шістдесяті. Ох, чудові були часи. Тоді й розпочалася історія створення переконань тінейджерів. Масові страйки, протести і свобода слова. У той час і розпочалася така вибухова і неймовірна бітломанія. У рок-музиці підлітки хотіли висловити свої емоції, показати незадоволення і прагнення кращого життя. У той час, коли майже ні у кого не було телевізорів, а на магазинних полицях не можна було знайти вже таких звичних для нас речей як імпортні фрукти, шоколад, миючі засоби  -  і єдиною віддушиною для тогочасних тінейджерів стала музика. Душу молоді шістдесятих уособлювали «The Beatles», «The Rolling Stones», Боб Ділан, Дженіс Джоплін, Джиммі Хендрікс та інші видатні рок-виконавці. Одним словом, дуже тяжко було у той час тінейджерам висловлювати свою думку, але все ж таки вони змогли знайти розуміння у музиці.
Наступною зупинкою у нашій пізнавальній подорожі стануть занепалі сімдесяті. Тоді все кардинально змінилося. Молодь стала перебудовувати свої переконання і розпочалася епоха здорового сенсу. Тінейджерський дух і жадоба довести свою думку занепали під впливом старшого покоління. Але вогник, що живе у душі кожного підлітка, не згас, а лише збирався десять років з силами аби знову запалахкотіти.
І ось ми вже непомітно опинилися у невгамовних вісімдесятих. Ці часи були часами бунтарства та відродження, часами епогею розвитку панк-культури та періодом повернення запальних шістдесятих. Ці часи показували і виявляли свій крутий норов у граффіті, кедах з різнокольоровими шнурками та жорсткому металі, що лунав з будь-якого гаражу. Колишні хіппі, так би мовити, замінили більш суворіші металісти та репери. Але це ще стало тільки початком ери вседозволеності, яка новою живою хвилею прокотилася по всьому світу у кримінальних дев’яностих…
Цей акорд у нашій мелодії став найгучнішим та найяскравішим з усіх періодів зародження культури тінейджерів. По усьому світу пройшлися революційними кроками кримінальні дев’яності. Це були часу гранджу, розбишацтва та нового погляду на одноманітне життя. У той час панували представники всіх субкультур, від рокерів – до хіппі, від емо – до панків. Всі вони виказували свої точки зору, не як колись протестами, а вже розбишацтвом. Ідолом тих бурхливих часів був Курт Кобейн – великий музикант та так званий піонер гранду. І так у порізаних джинсах, з яскравим ірокезом пройшли незабутні дев’яності.
І ось зараз тинейджери докорінно змінились. З’явилися нові напрямки висловлювати свої емоції, з’явилися нові кумири, нові звички, нова мода та нове життя. І хто знає, може, через десять років про себе нагадають старі часи, але як би те і не було, тінейджери зовсім не такі як усі, вони люди, які мають свій інший світ, зі своїм незмінним гімном «Smells like teen spirit".