Несколько лет назад наш город присоединился к городам, которые могут кататься на коньках и зимой, и летом - у нас открыли несколько катков , а поэтому у жителей появилась чудесная возможность научиться кататься на коньках или улучшить свои навыки. А знаете ли вы "биографию" любимых коньков?

Самые древние коньки были обнаружены во время раскопок на берегу Южного Буга, недалеко от Одессы (датируется бронзовым веком) в 1967 году. Принадлежал они киммерийцам – кочевому племени, живущему 3200 лет назад в Северном Причерноморье. Изготавливались они, вероятно, из фаланги передних ног лошадей. На костяных коньках катались до ХІІ- ХІV веков. Затем до середины века конек изготовляли из деревянной основы, к которой в начале прикреплялся полоз  из бронзы или железа, а затем – из стали. В России коньки приобрели популярность в конце века, когда Петр привез их из Голландии. Он же придумал новый способ крепления (к сапогам).

В международный спорт слово «коньки» пришло из русского языка. Передняя часть деревянных коньков украшалась конской головой – отсюда и ласковое название, уменьшительное от слова «конь» - «коньки».

Но британские ученые утверждают, что первыми в Европе на коньки встали жители Южной Финляндии. В качестве лезвий они использовали специальным образом расточенные кости животных. 

Экспериментальным образом установлено, что даже такие примитивные лезвия позволяли людям экономить до десяти процентов энергии, которую они истратили бы, путешествуя на тоже расстояние пешком. Но медиков-экспериментаторов интересовало больше, в каком регионе коньки были наиболее актуальны. Оказалось, что при равных условиях (нагрузка и длина пути), эффективнее всего коньки работают именно на юге Финляндии, где, по сравнению с другими районами Северной Европы, площади сплошного природного льда самые большие – благодаря обширным озерам.

Її приваблювало веселе,безтурботне життя. Нові знайомства,багаті залицяльники, доросле життя. Кожен день,як свято...

  І раптом страшний вирок-ВІЛ...

Де і зникли псевдодрузі, гучні компанії, веселощі. Вона лишилася зі своєю проблемою наодинці.

  ВІЛ(вірус імунодефіциту людини) живе ЛИШЕ в організмі людини,а тому не може передаватись через комарів,кліщів,постільних клопів та інших комах. ВІЛ поступово знищує захисні сили організму-його імунітет.

  СНІД(синдром набутого імунодефіциту)- кінцева стадія захворювання,яку спричиняє ВІЛ,коли організм людини повністю ослаблений і не може перебороти найменшу інфекцію.

  Від моменту зараження до кінцевої стадії може пройти до 10 років. При цьому носій захворювання може навіть не здогадуватись, почуваючи себе здоровим,але здатен інфікувати інших людей.

  СНІД - одна з найважливіших проблем людства,з якою вперше зіткнулись у ХХ столітті і яка ввійшла у наше з вами ХХІ. Ця проблема-трагічна пляма на життях людей,а особливо молоді.

  СНІД розповсюджується з нечуваною швидкістю світом. Щоб уберегтися від цього страшного захворювання,потрібно багато що знати про СНІД - шляхи зараження,прояви захворювання,лікування,профілактика та, звісно, життя поруч з інфікованими і хворими.

Наразі існує ТРИ основних шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

1.Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною,якщо статевий контакт не був захищений.

2.Через кров: коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом(голкою,бритвою або інструментом для нанесення татуювання чи пірсингу, приладдя для манікюру), котрим перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилася на ньому. Ризик інфікування найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія,а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.

3.Від інфікованої матері до дитини(під час вагітності і пологів або після народження дитини через молоко).

  І запам`ятаймо!ВІЛ не передається через:

- обійми,рукостискання,дружні стосунки;

- укуси комарів,кліщів та інших комах;

- домашніх тварин;

-спільне користування верхнім одягом,постільною білизною;

-монети та паперові гроші;

-контакти в громадському транспорті;

-рушники,мило,мочалку;

-спільні туалет, душ, ванну.

  Найнеприємніше, найболючіше те, що хвороба забирає з собою молодих,активних людей.

 Перш за все ця хвороба - молоді, адже незахищені вільні статеві стосунки молодих людей, ніби штовхають на небезпеку. Молодь останнім часом не замислюється про безпеку та цінність,суть відносин,про емоційний контакт. Моральні цінності відійшли на задній план. Аякже духовний зв`язок? Як щирість почуттів? Про це забули...Як не прикро констатувати.

На сьогодні, на жаль, не винайдено ліків проти СНІДу, адже захворювання має мінливий генетичний код.

    Хвороба підкрадається до всіх і кожного – бережіть себе.

    Тож давайте зупинимо СНІД!.. Доки він не зупинив нас!

Йди геть!...

Будь ласка, май хоч малесеньку зернинку терпіння. Почекай. Не ламай мене відразу. Дай подумати. Дай час для роздуму і свободи для серця. А ще краще йди геть! Так… Чого мовчиш? Йди, йди. Я ніколи тебе не запрошувала стати однією із частинок своєї душі. Вона й без тебе містить непотрібності. Міліметровим кроком я стала на шлях до пекла і ти відразу ж штовхнув мене… тепер мої обидві ступні залишають сліди на цьому гріховному шляху. Хто ти ?! Яке маєш право ?! Гнів… Будь ласка, не тримай… Йди!.. Геть!

 Сідаю за стіл. Беру чистий аркуш білого, як душа Діви Марії, паперу. Рука намагається вивести чорнилом душевні почуття на матеріальний світ, але щось не виходить…

Замість щирих, як погляд новонародженого; замість справжніх, як масло з ікони, що замироточила; замість гучних, як крик божевільного, почуттів… виходять лише банальні, повсякденні, відомі кожному слова.

Але це поки що…

Подорожі...Щодня щось нове, щось цікаве, щось непередбачуване..

   Подорожі - це постійні відкриття. Щоразу нові обличчя, нові місця та нові відчуття. А уявіть, якщо до звичайної поїздки додати ще адреналіну та інтригуючої невідомості, все це змішати і вийде hitchhiking або, іншими словами, подорож автостопом.

   Цей вид туризму з’явився ще в XX столітті, і започаткували його всім відомі хіппі. Оскільки вони були великими шанувальниками подорожей, а грошей на поїздки  в них зазвичай не було, от вони і винайшли автостоп. Взагалі це дуже цікава річ. По-перше, знайомство з новими людьми, по-друге, обмін цікавими історіями, досвідом та просто захоплюючими враженнями. Цей вид туризму вигідний тим, що він майже завжди безкоштовний. Замість того щоб заплатити водію, ви зможете допомогти йому іншим, наприклад,  не дати йому заснути, постерегти речі,  коли знадобиться чи просто скласти компанію. Адже співрозмовник ніколи не завадить. Як і в усьому, у цій справі є мінуси. Один з них те, що можна  доволі довго простояти, чекаючи на автомобіль, хоча автостопники майже ніколи не подорожують по одному, тому їм легше проводити  цей час. Щоб стати одним із тих, хто подорожує автостопом, потрібно набратися, насамперед, сміливості, спланувати маршрут, вийти на місце, де приблизно можуть зупинятися автомобілі, і просто насолоджуватися всім тим, що принесе вам подорож. Ще одна невід’ємна частина цього захоплення, це гарний настрій, адже хто захоче підвозити людину із насупленим обличчям. До речі, цей туризм настільки розвинувся, що з’явилися такі відгалудження як “аквастоп” та “авіастоп”. Ті люди, які займаються цим, щоразу перемагають свій страх, за що і отримують нагороду - вільне життя.

   Життя без кордонів - це реально...необхідно лише спробувати. Хоча в усьому треба мати міру і не забувати, що у всіх нас є рідні, які за нас турбуються. Тож не засмучуймо їх!

За матеріалами сайту : http://www.avtostop.net/