Відкривши будь-яку книгу з виховання , ми читаємо, що бити дітей не можна. Чому ж  98.7% батьків хоча б раз у житті, але били своє чадо?      Насилля в сім'ї вже не обмежене світом кіно, воно займає постійне місце у вечірніх новинах. Повідомлення про батьків, що калічать чи навіть вбивають своїх дітей стали звичними для нас. І тут важлива не причина, а результат.

   Гадаю, усі погодяться, що виховувати дитину сьогодні особливо важко. Одна з причин – контроль і вплив сторонніх: друзів, сусідів, телебачення, інтернету. Саме тому батьки відчувають, що їхні зусилля даремні і вони мають слабкий вплив на свою дитину. А тому все частіше сподіваються, що стусани допоможуть їм завоювати авторитет.

   Фізичне покарання принижує людську гідність. Якщо дитина вже відчуває провину за свій вчинок – отже, її сумління не дрімає. Покарання, особливо тілесне, заглушить почуття провини і докори сумління, і, ймовірно, дитина забуде початкове почуття каяття, що виникло в неї. До того ж, покарання за таких обставин може викликати у неї злість.

   Що ж стосується підлітків, то батьки часто намагаються змушувати  їх жити за своїми принципами. А оскільки сучасна молодь має на все свою думку, то це нерідко призводить до сварок, втрати самоконтролю, до словесних образ і іноді навіть до фізичних проявів невдоволення. У тінейджерів гостро розвинуте почуття (на їх погляд) несправедливості. І після цього вони, скоріш за все, почнуть ще з більшим запалом робити все наперекір. Підлітки вже не діти, і батькам варто чесно просити пробачення перед ними за свою нестриманість, адже їхнє серце нелегко прощає фізичні образи. Добре, що підлітковий вік – це тимчасова «хвороба».

   Для декого фізичні покарання – найперший чи навіть не єдиний спосіб спілкування з дитиною. І ось результат такого підходу: діти, які безвладні, поступливі, слухняні, дуже спокійні, замкнуті. Чим не радість для батьків?! Адже ними так легко керувати. Мінус в тому, що їм не вистачало сильної здорової любові та прихильності рідних і поступово вони стають зухвалими, вразливими, егоїстичними, нечуйними, недобрими, позбавленими жалю людьми, з якими важко спілкуватися: вони не вибачають і не визнають авторитетів. І так само вони будуть поводитися зі своїми дітьми, тому що по-іншому ж просто не вміють. А в результаті спостерігаємо деградацію суспільства і щиро дивуємося: звідки у нашому житті стільки насилля? Не підозрюючи, що воно родом з дитинства. Не обов’язково змінювати цілий світ, достатньо переглянути власне життя!

P.S. Не погоджуєтесь з думкою автора?  Маєте власний погляд на проблему? Пишіть: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript