22 вересня  всі ми хвилювались,  метушились, раділи. Адже попереду була така далека і хвилююча поїздка – до Греції. І от нарешті мами нам махають  руками,  кричать останні  вказівки, автобус  рушає – ми їдемо!  Вляглася  метушня, ми всілися і з задоволення дивимося на пейзажі рідної України. До побачення, ми скоро повернемося. Нас чекає чудова поїздка,  нові враження, нові друзі. Вперед!

Ми проїхали  велику частину України, милуючись  звичними, але такими дорогими краєвидами. Далі була Болгарія.  Зелена, чистенька,  привітна, дуже живописна  країна. Але зразу відчувалося -  це вже не Україна...  Мабуть, повітря  за кордоном  інше.  На зупинках нас зустрічали привітно, посміхалися, вітали.

Перетнули кордон Румунії. Вона здалася нам більш суворою.  Гори,  ліси, багато старовинних  костьолів і церков.

У Греції ми зразу потрапили на  вражаючу екскурсію  на Метеори. Так зветься старовинний ( 11 століття) комплекс монастирів і храмів, які стоять на скалах висотою  400 метрів. В старовину спочатку тут селилися  монахи-відлюдники.  Перекладається назва  як  «ті, що висять в повітрі».   Будувалися в неймовірних умовах: всі матеріали піднімали на  скелю  вручну корзинами та сітками. Всього монастирів шість.  Це дивовижне  містичне місце, де, як кажуть, зустрілися руки людини і сила Бога. Важко передати словами враження від побаченого: піднесені високі почуття оволоділи нами.

Приїхали у Ханіоті – невеличке курортне  місто, де відбувався фестиваль. Ми не чекали, що в ньому візьме участь стільки дітей аж 1400 осіб з багатьох країн: Болгарії, Румунії, Словенії, Чехії, Сербії, Італії, Польщі, Португалії, Іспанії та інших. Умови перебування були дуже комфортні. От тільки погода  підвела. Буяв циклон: вітер, шторм 4 бали. Температура води +26  градусів, а повітря + 16. Так що купалися ми  у бризках  великих хвиль, що накочувалися  на берег. Але це теж було приємно і не зіпсувало нашого настрою.

Фестиваль відкрився ходою. Ми з гордістю несли наш прапор. З яким потім всюди ходили.

26.09 ми виступали.  Наш виступ вразив глядачів,  аплодисментам не було кінця. Нас вітали, нас фотографували, з нами знайомились. До речі, всім порада: вивчайте англійську, бо будете позбавлені цікавого спілкування.

Для учасників фестивалю організували веселі розваги:  грали у фолькіаду. Це такі  командні  змагання. У командах були діти з різних країн і, змагаючись в одній команді, ми краще пізнавали один одного, здружувались.

Для нас проводили такі  танці – зурба. Ведучий аніматор починає танцювати, а всі повторюють за ним рухи. А він  обирає когось з танцюючих  і обраний продовжує танцювати танець, який схоче. Всі танцюють з ним, а він обирає  наступного ведучого.  З нас ведучими побували Михайлов Вова і Харченко Катя.

На закриття фестивалю ми затанцювали танець «Жартівники»  і, звичайно, «Гопак». Не можуть же українці не затанцювати для нових друзів гопака.  Нам аплодували стоячи.  Овації були бурхливими. Нас запрошували на наступні фестивалі. Прощалися з сумом.

На зворотному шляху відвідали Будапешт. Були на екскурсії  у Палаці  парламенту. Він вразив грандіозністю і розкішшю.

Отака у нас була чудова подорож.  Такі фестивалі відбуваються і в інших країнах. Їх мета – здружити дітей різних країн. Ми отримали багато пропозицій. Ми б і хотіли їх прийняти, але заважає відсутність коштів. Якщо знайдеться спонсор,  ми будемо дуже вдячні і залюбки  затанцюємо для нього  наші кращі танці. Вражень безліч і планів також. Бажаємо вам таких же приємних подорожей !

Народний  художній колектив

ансамбль народного танцю «Веселка»