Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років. Ця спрямована проти селянства акція мала ліквідувати основу нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі.
За підрахунками дослідників в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч осіб, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17.

Залишившись без хліба, люди їли мишей, щурів та горобців, кісткову муку і кору дерев. Відбувалися численні випадки канібалізму. Конфіскації збіжжя тривали, не зважаючи на те, що з голоду вимирали цілі села.
Загалом у 1932-1933 роках загинуло від 7 до 10 мільйонів осіб. Особливо болісно лихо відобразилося на дітях: закривалися школи — їх більше нікому було відвідувати. Тим самим підривалася етнічна основа становлення української нації — село, знищувався прошарок населення, від якого залежало процвітання суспільства.
26 листопада по всій Україні та у 32 країнах світу відбулися загальнонаціональні заходи до Дня пам'яті загиблих у цей страшний рік.
Наприклад, на Соборній площі Черкас містяни хвилиною мовчання та акцією "Запали свічку пам'яті" вшанували жертв голодомору, який у першій половині ХХ століття забрав життя мільйонів людей.
Голодомор став найбільшою трагедією минулого українського народу. За масштабом, жорстокістю і організованістю з боку влади та наслідками він не має аналогів в історії людства.                                                       

Ліза Сюмаченко, гурток "Юні кореспонденти", ЦДЮТ