Сто років тому — 31 березня 1922 року — у Києві режисер і драматург Лесь Курбас створив студію-театр «Березіль» і розпочав одну з найславетніших сторінок в історії української культури. «Березіль» став флагманом незалежності,

новаторства й модернізму в українському театральному мистецтві та епіцентром сміливого й експериментального творчого процесу. Тож, до вашої уваги кілька цікавих фактів з історії існування "Березолю".Заведено вважати, що назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Однак, є й інші припущення щодо виникнення назви. З погляду етимології «березіль» — походить від сполуки слів «березова зола» (у давнину в перший місяць весни палили березову кору), або ж від «злий до беріз», бо в березні точили сік із цих дерев.Як найкращий театр свого часу «Березіль» мав 6 акторських студій у Києві, Білій Церкві, Умані та Одесі, так звану режисерську лабораторію, мюзик-хол та десять комітетів, серед яких був і «психологічно-технічний» комітет, який застосовував прикладну психологію для розроблення нових методів навчання акторів та режисерів. А працювало в «Березолі» близько 400 акторів.Лесь Курбас вважав, що театр має показувати не повсякденне життя, а формувати фундаментальні життєві принципи. Саме тому «Березіль» завжди шукав нові та прогресивні сценічні засоби, розвивався у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Команда театру фокусувалася на простих декораціях, освіченості акторів, прозорій мізансцені.У 1933 році Леся Курбаса усунули з посади художнього керівника театру, заарештували як небезпечного злочинця, а «Березіль» закрили. У 1935 році «Березіль» був перейменований у Харківський державний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, який працює й донині.